Зовнішній вигляд…Буде погано. Відчуваю погляд.
Соромно. Стискаю зуби, опускаю очі.
Спокою не маю, нічого не маю, нікого поруч,
Ніщо не зупиняє. Я шаленію.
Блим. Я знову стрибаю, знову співаю,
Знову я заграю, знову починаю свою гру.
Вигадую правила сам, порушую їх сам,
Дозволяю їх дотримуватися собі
Сам - сам - сам…

Ти не відчиняйся переді мною.
Я можу обернути проти тебе те, що знаю, те, що висновки.
Те, що висновки про твою душу, про твої очі.
Про твоє серце, про твоє існування.
Я інколи потвора, а тобі має бути гірше.
Я інколи, а ти постійно. Відрізняєш, так?..
Мені не важко бути, мені не важко жити.
Мені не важко образити, але навіщо?..

Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?..
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?..

Янголом бути не важко, янголом бути просто.
Янголи постійно поруч, янголи, можливо, цікаві.
Літають, зберігають, допомагають,
Постійно розмовляють іноді лишають, кидають тупо.
Навіщо мені крила? Навіщо бути поруч?
Навіщо розмовляти? Я кидаю іноді - навіщо?
Чому я маю зберігати те, що не допоможе мені?

Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?..
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?..

Плачу. Не соромно.
Страшно гидко. Гидко й пусто.
Я не відчуваю своє тіло, свою силу.
Моє відображення - жах.
Хто? Хто я? Хто? Постійно питаю у себе.
Хто? Хто я? Хто? Дізнатися хочу.
Але для того не роблю нічого,
Ніяких рухів, ніякого терпіння, не розумію чому…

Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?..
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?..